Оцінка вартості підприємства в системі фінансово-економічної стратегії його розвитку

Фінанси · 28.12.2010 11:51

Успіх будь-якого суб'єкта господарювання передусім залежить від ефективності його розвитку, що в умовах конкуренції потребує від керівництва підприємства розробки відповідної стратегії.

Розробка фінансово-економічної стратегії дає можливість підприємству визначити своє місце в конкурентному середовищі, оцінити вартість бізнесу й найкращим чином досягти поставленої мети, котра, як відомо, визначається з позиції його власників (власника). Сучасна постановка мети підприємства (фірми, компанії тощо) як підприємницької структури — це максимізація його ринкової вартості й на цих засадах максимізація добробуту його власників (власника).

Реалізація такої мети потребує подальшого дослідження окремих питань, пов'язаних із оцінкою і зростанням вартості підприємства. У міру становлення ринкових відносин у країні проблема формування й оцінки вартості підприємства (оцінки бізнесу) стає дедалі актуальнішою, а її практична значущість стрімко зростає.

Питанням сутності, формування, вимірювання, класифікації видів, принципів і методів оцінки вартості підприємства в економічній літературі приділено багато уваги. Разом із тим на окремих із них вважаємо за потрібне зупинитися докладніше.
Розглянемо економічний розвиток підприємства виходячи з головної мети його діяльності й у цьому сенсі з позиції основних його критеріїв і показників.

Основні критерії й показники економічного розвитку підприємства, визначені згідно з ключовими етапами й на базі показника ринкової вартості, мають такий вигляд.

Перший етап. Розвиток підприємства починається з моменту його створення й початку функціонування, цьому відповідає такий критерій:

РВПм.ст>0, (1)
де РВПм ст — ринкова вартість підприємства в момент створення й початку його функціонування.

Другий етап. Період функціонування підприємства: з моменту створення до моменту його ліквідації.
Критерій зростання підприємства (розвиток підприємства супроводжується збільшенням величини його ринкової вартості):
РВПt > РВП(t-1) (2)
де РВПt, РВП(t_1) — ринкова вартість підприємства, визначена відповідно для моменту t і (t-1).

Критерій стабільності підприємства (розвиток підприємства пов'язаний із незмінним рівнем його ринкової вартості):
РВПt= РВП(t-1) (3)

Критерій падіння підприємства (розвиток підприємства супроводжується зменшенням величини його ринкової вартості):
РВПt < РВП(t-1) (4)

Третій етап. Розвиток підприємства закінчується в момент його ліквідації, цьому відповідає такий критерій:
РВПмлікв = 0. (5)
Критерій (5) означає, що ресурси (активи) підприємства переходять у володіння до інших власників.

Із поданих критеріїв інтересам власників підприємства, за інших рівних умов, відповідає критерій (2). Із нього випливає головний абсолютний критерій розвитку підприємства, а саме критерій максимальної ринкової вартості підприємства:
РВПti →max, (6)
де РВПti — ринкова вартість підприємства в момент t при i-му варіанті його розвитку, або критерій оптимального зростання ринкової вартості підприємства:
∆РВПt (t_ 1); = (РВПt - РВП(t_ 1)i mах, (7)
де ∆РВПt (t_1)i — величина зростання ринкової вартості підприємства в період між моментом t і (t -1) при i-му варіанті його розвитку.

У теорії й практиці для оцінки вартості підприємства використовуються три основних підходи: витратний (майновий), дохідний і порівняльний (ринковий), при цьому кожній із них містить сукупність власних спеціальних методів. Усі підходи
щодо оцінки вартості підприємства є доволі складними внаслідок об'єктивних і суб'єктивних чинників (прогнозні дані, індивідуальність і специфічність кожного підприємства, повнота інформації тощо).

Важливе місце у визначенні величини вартості підприємства займає гудвіл. Нижче автор виклав власне бачення поняття гудвілу і його місця в оцінці ринкової вартості підприємства.

Треба відзначити певну несумісність між тим, як в економічній літературі вимірюється величина гудвілу, і тим, як він трактується за економічним змістом. Так, величина гудвілу визначається як різниця між ринковою вартістю підприємства і його балансовою вартістю (сумою чистих активів), а за змістом він відображає лише чинники, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства в усіх її проявах (до них найчастіше відносять нові технології, ділову репутацію, імідж, технічну компетенцію, маркетингові прийоми, ефективну систему управління тощо).

Однак на ринкову вартість підприємства впливає більша сукупність чинників, ніж та, що пов'язана з формуванням гудвілу. До того ж, гудвіл визначається лише як позитивна величина, отже, його (цей термін) не можна застосовувати тоді, коли ті самі чинники матимуть протилежну дію, — у такому разі вони знижують ринкову вартість підприємства.

Таким чином, різниця між ринковою й балансовою вартістю підприємства є ширшим поняттям, ніж гудвіл, і її можна представити величиною інтегрованої ринкової складової, яку докладніше розглянемо нижче.

Для сучасних, значною мірою мінливих і невизначених, умов господарювання найприйнятнішим в оцінці вартості підприємства є витратний підхід. При використанні цього підходу важливими показниками є ЧА (ВК), ЧАр (ВКр) і РВП:

де ЧА — загальна величина чистих активів у балансі підприємства; ЧА, — вартість і-го елемента чистих активів у балансі підприємства; п — кількість елементів чистих активів підприємства; ВК — загальна величина власного капіталу в балансі підприємства;
ЧАр — загальна ринкова вартість чистих активів підприємства;
ЧАр, — ринкова вартість і-то елемента чистих активів підприємства;
ВКр — загальна ринкова величина власного капіталу підприємства;
РВП' — ринкова вартість підприємства, визначена за величинами ЧАр і IPC';
РВП — ринкова вартість підприємства, визначена за величинами ЧА і IPC;
IPC — величина інтегрованої ринкової складової у вартості підприємства, визначена на базі показника ЧAp
IPC — величина інтегрованої ринкової складової у вартості підприємства, визначена на базі показника ЧА.

Інтегрована складова (IPC) тому є ринковою, що безпосередньо пов'язана з утворенням саме ринкової вартості підприємства.
У зарубіжній і вітчизняній практиці величина чистих активів визначається в загальному вигляді як сумарна вартість активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань.

На рис. 1 подано теоретико-методичні підходи, пов'язані з уточненням моменту й етапності формування джерел фінансування, пасивів і активів підприємства. Ці підходи є важливими з позиції визначення взаємозв'язку й використання таких термінів, як джерела фінансування, пасиви, капітал, власний капітал, чисті активи й ринкова вартість підприємства.

Рис. 1. Теоретико-методичні підходи щодо уточнення моменту й етапності формування джерел фінансування, пасивів і активів підприємства, а також оцінки величини його чистих активів

Визначення ринкової вартості підприємства є дуже складним процесом, оскільки вона формується під впливом найрізноманітніших чинників і має значну чутливість до їх зміни. Показник ринкової вартості підприємства залежить від комплексної оцінки її інтегрованої ринкової складової.

іж величинами IPC і IPC існує такий зв'язок:
IPC = IPC + (ЧАр - ЧА).

На величину IPC (IPC) впливають багато ендогенних і екзогенних чинників, яких подано на рис. 2.

Економічний розвиток підприємства в ринкових умовах господарювання характеризується такими співвідношеннями ринкової вартості підприємства і величини його чистих активів (власного капіталу) (рис. 3):

Рис.3. Варіанти співвідношення ринкової вартості підприємства й величини його чистих активів
Бажана умова співвідношення:
РВП > ЧА (ВК), РВП - ЧА (ВК) > 0. (13)
Допустима умова співвідношення:
РВП = ЧА (ВК), РВП - ЧА (ВК) = 0. (14)
Теоретично можливе співвідношення:
РВП < ЧА (ВК), РВП - ЧА (ВК) < 0. (15)

Треба відзначити, що нерівність (15) характеризує складні або негативні умови господарювання підприємства (наприклад, вплив світової економічної кризи або затяжна збиткова діяльність підприємства з низьким рівнем управління тощо).

Стосовно величини IPC, за аналогією з РВП і ЧА, можлива така ситуація:
ІРОО, (16)
IPC = 0, (17)
IPC < 0. (18)

Узагальнюючи вищевикладене, зазначимо щодо оцінки вартості підприємства таке.

1. У міру розвитку ринкових відносин у країні потреба в такій оцінці зростатиме.

2. Запропоновані методичні аспекти вдосконалюють підходи до визначення й управління ринковою вартістю підприємства.

3. Ринкова оцінка бізнесу потрібна для різних суб'єктів господарювання, а саме для оцінюваного підприємства, для потенційного підприємства-покупця, кредиторів, інвесторів, страхових компаній, представницьких органів держави (коли це стосується її інтересів) тощо.

4. Оцінка ринкової вартості для оцінюваного підприємства є важливим чинником у розв'язанні багатьох економічних завдань: у поточній діяльності — це підвищення ефективності управління підприємством, визначення його кредитоспроможності й інвестиційної привабливості, аналіз динаміки його економічного розвитку тощо; у кризовій ситуації — це формування системи антикризового управління на підприємстві, визначення шляхів його реструктуризації, обґрунтування ліквідації підприємства тощо.

Турило А.М

Погляд