Процес здійснення фінансових інвестицій

Тенденції ринку інвестиційних послуг · 25.12.2010 11:42

Оцінювання інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів, що обертаються на ринку, є одним з найважливіших завдань процесу здійснення фінансових інвестицій. Воно являє собою інтегральну характеристику окремих їх видів, здійснену інвестором з урахуванням цілей формування інвестиційного портфеля.

Вартість цінних паперів, як і будь-яких інших товарів за умов ринку, визначається попитом і пропозицією на них. Котирування цінних паперів на біржі дає змогу визначити їхню ринкову ціну. Однак перш ніж прийняти рішення про доцільність чи недоцільність придбання тих чи інших паперів, варто обчислити суму доходів і ціну, за якою вони реалізуються.

Інвестор купує цінний папір, щоб отримати дохід за ним, тому для відповіді на питання, скільки має коштувати той чи інший цінний папір, потрібно визначити дисконтовану вартість усіх доходів.Курсову вартість цінних паперів визначають такі чинники:

1. Доходи від цінних паперів.
2. Темпи зміни доходів.
3. Ризик або невпевненість щодо доходів.

З них найбільш невизначеним чинником є оцінка ризику, особливо за умов нестабільності економіки. Під час оцінювання вартості цінних паперів рівень ризику враховує дисконтна процентна ставка. Варто пам'ятати, що чим більший ризик, тим непевніші доходи й тим вища процентна ставка. Теоретичним підходом для визначення курсової вартості цінних паперів є визначення теперішньої вартості всіх майбутніх надходжень від них.

Техніка визначення курсової вартості передбачає три дії:

- визначається потік доходів, що очікується за цінним папером;
- знаходиться дисконтована (теперішня) вартість величини кожного платежу за папером; дисконтовані вартості додаються. Ця сума і є курсовою вартістю цінного папера.

Оцінювання ефективності фінансових інструментів здійснюється зіставленням обсягу інвестиційних витрат і суми грошових потоків. Основу грошового потоку за фінансовими інструментами становлять суми періодично виплачених за ними процентів (на внески в статутні фонди; на депозитні вклади; за облігаціями та іншими борговими цінними паперами) і дивідендів (за акціями та іншими пайовими цінними паперами). Розглянемо спочатку, як визначається курсова вартість та дохідність акцій.

Моделі оцінки вартості акцій базуються на використанні таких показників:

1. Вид акції — проста чи привілейована.
2. Сума дивідендів, яка очікується в конкретному періоді.
3. Очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду її реалізації (за використання акції впродовж раніше визначеного періоду).
4. Очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма дохідності) за акціями.
5. Кількість періодів використання акції.

Для визначення інвестиційної вартості привілейованих акцій розглядаються такі змінні: фіксована норма дивідендів, яку власник сподівається отримувати наприкінці кожного періоду (кварталу, року тощо); прийнята ставка дисконту або мінімальна норма дохідності, яка задовольняє інвестора.

Інвестиційна вартість привілейованої акції пов'язана з доведенням доходів (фіксованих дивідендів) до поточної вартості й визначається за такою формулою:
Ра = Dt / г
де Ра— поточна ринкова вартість акцій;
D — дивіденд, який буде виплачено в періоді t;
г — норма дохідності акцій подібного класу ризику (десятковий дріб).

Для спеціалістів фондового ринку важливим завданням є визначення вартості простих акцій, оскільки вони не мають гарантованого рівня доходів. Як відомо, доходами за акціями є дивіденди та капітальний приріст вартості акцій. Майбутні грошові потоки за простими акціями можуть складатися із суми нарахованих дивідендів (якщо ці цінні папери будуть використовуватися протягом невизначеного періоду) та із суми нарахованих дивідендів і прогнозної вартості реалізації фондового інструменту (якщо вони будуть використовуватися протягом заздалегідь обумовленого періоду).

Теоретично ціна простої акції має визначатися дисконтуванням усіх доходів, тобто дивідендів, що за нею виплачуються. Тоді формула визначення курсової вартості набирає такого вигляду:
Ра = Dt / ( 1+г)

Однак потрібно зважити на те, що за цією формулою незручно визначати вартість акції, оскільки складно розрахувати рівень дивідендів, що входять у безмежність, бо акція є безстроковим папером.

Під час оцінювання поточної вартості простих акцій використовуються три варіанти прогнозування динаміки дивідендів:
а) дивіденди не змінюються (темп приросту дорівнює нулю);
б) дивіденди зростають з постійним темпом приросту;
в) дивіденди зростають зі змінним темпом приросту.

Ціна акції перебуває у функціональній залежності від прибутку і прибутковості.
Прибутковість є відношенням прибутку до ціни, а сам прибуток складається з двох складових: це виплата дивідендів і курсової різниці, тобто можливості продати акцію дорожче, ніж її було куплено. У цьому разі прибутковість обчислюється за формулою:

де r – кінцева прибутковість;
Po – ціна купівлі акції;
Pn – ціна продажу акції;
D – сума дивідендів.

Розмір дивідендів залежить від виробничої діяльності акціонерного товариства, а ціна продажу акцій – від співвідношення попиту на цей вид цінних паперів на фондовому ринку і пропонування його. Ці показники аналізуються і прогнозуються перед тим, як використовувати їх у формулах.
В процесі аналізу акцій вивчають динаміку дивіденда, курсу акцій, чистого прибутку на одну акцію тощо.

Прибутковість акцій визначається двома факторами:
- отриманням частини розподіленого прибутку підприємства (дивіденди);
- можливістю продати цінні папери на фондовій біржі за ціною, вищою ніж ціна придбання.
Рівень дивідендів і курс акції (курсова вартість акції) формуються під впливом багатьох факторів – внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх факторів відносять зміну чистого прибутку, зміни строків виплати і величини кредитів; до зовнішніх – зміну відсоткової ставки за кредит, зміну співвідношення попиту і пропозиції, стан податкової та амортизаційної політики держави.

Курс акцій розраховується як співвідношення суми дивідендів до відсоткової ставки, помноженої на 100.
Ка = D /CT*100,
де Ка – курс акцій;
СТ – відсоткова ставка;
D – сума дивідендів.
Слід також пам’ятати, що розрахунки за формулою) мають практичне значення тільки за умов стабільної економіки, за рівноваги попиту та пропозиції акцій.
Але дивіденди не можуть бути достатньо точним критерієм розрахунку курсу акцій. у таких випадках використовують показник чистого прибутку, розрахований на одну акцію. Існує пряма залежність між цими показниками і дивідендами.
Важливою характеристикою благополуччя підприємства виступає прибуток, розрахований на одну акцію:
Па = Пr / Ка * Рр,
де Па - прибуток розрахований на одну акцію;
Пr - чистий прибуток;
Ка - акціонерний капітал;
Рр - розрахункова ціна акції.
Розрахункова ціна акції визначається по формулі:
Рр = Ка / N,
де Рр - розрахункова ціна акції;
Ка - акціонерний капітал;
N - кількість випущених акцій.
Даний показник виступає підтвердженням забезпеченості кожної випущеної акції, певним майном підприємства.

Виходячи з цього, прибуток розрахований на одну акцію дорівнює:
Па = Пr / N
Зростання прибутку, розрахованого на одну акцію свідчить про розквіт компанії і гарантованих дивідендах.

Також важливим є показник кінцевої прибутковості акцій з урахуванням ставок податку на дивіденд і на прибуток від перепродажу акцій:

n – термін володіння акціями;
rd – ставка податку на дивіденд;
rp – ставка податку на прибуток від перепродажу акції.

Особлива увага звертається на показник прибутковості, котрий має міститися у певному інтервалі. Межі зумовлюються рядом зовнішніх факторів. Нижня межа звичайно встановлюється на рівні позичкового відсотка банку. Якщо, наприклад, цей показник становить 6%, то інвестору немає сенсу купувати акції не тільки з меншою, а навіть з такою ж самою прибутковістю, оскільки надійність регулярної виплати банком позичкових відсотків є незрівнянно вищою, ніж надійність виплати дивідендів. Відтак банківський відсоток є нижньою межею прибутковості акції.

Проте якщо інвестор має можливість вкласти свій капітал під більший відсоток, ніж банківський, наприклад під 8%, з таким самим рівнем надійності, тоді ці 8% стануть нижньою межею прибутковості даних акцій, на яку може погодитися інвестор.

У загальному вигляді така умова описується нерівністю:

де j – прибутковість акції, а ja – прибутковість альтернативного об’єкта інвестиції, що береться за нижню межу прибутковості даної акції.

Доведено, що ця нерівність правомірна за умови, якщо надійність альтернативного об’єкта інвестиції не нижча за надійність даної акції. Верхня межа прибутковості встановлюється з меншою точністю. Для цього аналізують загальну ситуацію на фондовому ринку, або, якщо точніше, можливість досягнення компанією, акції якої передбачено придбати, такого ж високого рівня прибутковості, котрий мають аналогічні компанії, що досягли найбільших успіхів.

Дану нерівність можна описати так: прибутковість даної акції має бути не нижчою за прибутковість альтернативного об’єкта інвестиції.

Класичний метод капіталізації прибутку, що застосовується для оцінки вартості фінансових активів, по відношенню до акцій носить назву методу дисконтованих дивідендів. Метод базується на положенні, уперше сформульованому Джоном Вільямсом, і що полягає у визначенні вартості фірми як сумарної сьогоднішньої вартості дивідендів.

Суть методу капіталізації прибутку полягає у визначенні вартості цінного паперу як сумарної (приведеної) вартості потоку майбутніх прибутків, які даний актив забезпечує його власнику. Прибутки по акціях мають форму дивідендів.

Отже, для того, щоб визначити вартість акції, необхідно розрахувати сумарну сьогоднішню вартість дивідендів, які будуть виплачені по даній акції. Ставка дисконтування при цьому повинна відображати прибутковість альтернативних способів вкладення коштів з порівнянною мірою ризику.

Нехай d1, d2,..., dn, - дивіденди по акції, що оцінюється в першому, другому, і так далі, році. Передбачається, що акція не має терміну обертання, і відповідно час життя корпорації не обмежений. Нехай k1, k2,..., kn,... - річна прибутковість альтернативних інвестицій з такою ж, як у акцій, що розглядаються, (або, принаймні, порівнянній) мірою ризику.

Тоді вартість акції (позначимо її V) згідно з моделлю дисконтованих дивідендів рівна:

Міру ризику в цьому випадку можна трактувати як міра упевненості інвестора в отриманні дивідендів в розмірі dі. в кожному і-му році. Фактично розмір дивідендів і-го року є випадковою величиною - позначимо її dі^.

Тому величини dі в формулі - це очікувані інвестором розміри дивідендів:
di=Ed1^,... dn=Edn^,
Якщо прийняти спрощуючи припущення про те, що прибутковість альтернативних інвестицій (ставка дисконтування) буде залишатися постійною, тобто ki = k, то модель дисконтованих дивідендів прийме вигляд:

Нехай Р - сьогоднішня ринкова ціна акції. Внутрішньою нормою прибутковості акції називається таке значення ставки дисконтування, при якому ціна дорівнює сумарній поточній вартості дивідендів.

Іншими словами, внутрішня норма прибутковості акції k* - це рішення відносно k рівняння:

Вважається, що акція недооцінена, якщо Р < V, або, що те ж саме k*>k, де k - альтернативна ставка прибутковості. Відповідно, переоціненість акції визначається співвідношеннями:
Р >V, / k*

Погляд